У американського фотографа Вільяма Мʼюллана нетипове захоплення: він колекціонує яблука. У вільний час полює на рідкісні та екзотичні сорти по фермерських ярмарках і старих садах. Яблука невідомого йому сорту Вільям фотографує, оцінює смак ― і викладає фото у свій Instagram. Коли цих фотографій зібралось кілька сотень, Мʼюллан видав книжку Odd Apples. В перекладі з англійської — «Дивні яблука» із вибраними сортами та історіями про них.
Ці яблука вивели у 1819 році на самому півдні Англії. Однак до 1940-х сорт майже зник: через специфічний зовнішній вигляд їх погано купували. Британські ботаніки-ентузіасти вирішили зберегти сорт, тож він існує досі ― однак ці яблука рідкісні.
Рассети ― це підвид яблук, у яких під час дозрівання тріскається шкірка. Зовнішню непривабливість компенсує смак: через тріщини яблуко втрачає вологу, і дерево, намагаючись його врятувати, направляє до нього більше поживних речовин. Смак яблук стає більш насиченим і солодким.
«Це ніби тест Роршаха.Тест для дослідження особистості, розроблений швейцарським психіатром Германом Роршахом. Щоб його пройти, треба описати серію симетричних чорнильних плям. Залежно від відповідей людини лікар робить висновки щодо психічних особливостей пацієнта., який росте на деревах: хтось бачить у яблуках картоплю, хтось жаб, хтось старого суворого сусіда, — каже Вільям Мʼюллан. — Коли вони ростуть, здається, ніби ці яблука обпалили вогнем. Стиглі вони виглядають, ніби вже згнили. Однак із першим укусом відчувається, що це зовсім не так. Вони хрумкі, ароматні, солодкі, з присмаком цитрусів та горішків».
Вони ростуть у гірських районах Казахстану, Киргизстану та Китаю. Яблука з темно-червоною мʼякоттю на початку 1890-х помітив російський юрист Владислав Недзвецький, якого влада заслала до гірських районів Киргизстану. Недзвецький передав насінини німецькому ботаніку Нільсу Гансену, через нього сорт поширився світом. Недзи ― родичі більшості сучасних сортів яблук із червоною чи рожевою мʼякоттю, однак самі вони практично неїстівні.
«Коли кусаєш його ― здається, що їси кислу вишню», ― каже Мʼюллан.
Яблука цього сорту збирають у листопаді, інколи й у грудні. І після цього одразу не їдять: їхній смак повноцінно проявляється за місяць-другий після збору врожаю. Чорний оксфорд довго не псується — врожай може пролежати аж до липня. Вперше ці яблука виявили у 1790 році в американському штаті Мен. Деревце з Чорним оксфордом виросло на городі коваля й прожило 117 років.
«Цей сорт ― для терплячих. Подаруйте цим яблукам-камінцям місяць у холодильнику ― і вони помʼякшають, а в смаку зʼявиться ваніль та солодка кукурудза», ― запевняє Мʼюллан.
Яблука цього виведеного три століття тому сорту за формою дійсно нагадують овечий ніс. Інша нетипова їхня ознака — шкірка кольору хвої з металевим відблиском. Однак смак у цих яблук блідий, зі слабкою ноткою свіжих трав.
«Зате це чудове яблуко для соусів!» — запевняє Вільям.
Цей сорт вивели в 1945 році у Каліфорнії. Смак нагадує грейпфрут, а рожеві сегменти мʼякоті часто утворюють дивні візерунки.
Це яблуко водночас солодке й терпке — продавці порівнюють його смак із трояндовим лимонадом. Сорт виявили випадково у 1980-х роках, зірвавши яблуко з дерева в американському штаті Орегон. Гілочки від цієї яблуні прищепили до інших. У 1992 році у Сполучених Штатах висадили перший сад виключно сорту Схована троянда.
Попри незвичну форму ці виведені ще у 1600-х роках у Швейцарії яблука серед фермерів не популярні. Причина прагматична: дерева цього сорту плодоносять лише раз на два роки.
«І шкода, що ці яблука рідко зустрінеш: їхня мʼякоть хрумка, а в смаку відчуваються приємні ягідні нотки», ― запевняє Мʼюллан.
Це дуже ніжні та мʼякі яблука з пухкою мʼякоттю. Вони швидко псуються ― однак ті, хто встигне їх спробувати, хвалять соковитість і ніжний лимонний присмак.
Яблука цього сорту — малі, розміром із помідор чері. Їх часто використовують як декор, однак і смак у них теж приємний, з нотками квітів та ананасу.
Названий на честь британського лорда Егремонта, який і представив ці яблука в 1872 році. Це один із найпопулярніших сортів яблук у Британії.
«Ці ― мої улюблені. Окей, яблуко виглядає, як картопля. Але вкусіть його лише раз і відчуєте виразний солодкий смак, який приведе вас прямо в серце осені, вкине в купу сухого опалого листя й загорне в улюблений вʼязаний светр», ― не стримує захвату Мʼюллан.
Колись Сам Янг був популярним ірландським столовим сортом, зараз через зовнішній вигляд фермери приділяють йому менше уваги. Конкретно це яблуко ще й пошкоджене пильщиком ― шкідником, який відкладає личинки під шкіркою молодого яблука. Зростаючи, вони прогризають собі шлях вздовж усього яблука — звідси й два «шрами» на стиглому плоді. Втім, вони роблять його тільки смачнішим, адже дерево, намагаючись «полікувати» вражений плід, скеровує в нього більше поживних речовин.
«Так, це грубе іржаве чудовисько нагадує криваву ДТП, але насправді це скарбниця яскравих відтінків смаку й цукрових гранул, коли здається, ніби їси апельсиновий мармелад», — каже автор блогу.
Блакитним сорт названо не через колір його шкірки ― вона сливово-фіолетова, а через блакитне напилення на ній. Таке, яке трапляється в лохини чи винограду. Смак яблука складний, має відтінки винограду й дині. Цей пізній сорт ― один із найдавніших у США, його вивели ще в 1700-х роках.
Copyright © 2024 - Kert All rights reserved
