РОЖЕВА ГІМАЛАЙСЬКА СІЛЬ: СУПЕРФУД ЧИ МАРКЕТИНГОВИЙ ХІД?

Звичайну білу сіль у народі називають “білою смертю”, через те, що у її складі міститься 97-99% хлориду натрію.

З модних рецептів здорового харчування практично зникла звичайна кухонна сіль. Звичайно, вона ж шкідлива. Інша річ рожева гімалайська. Вона рідкісна, красива на вигляд, містить більшу частину таблиці Менделєєва, і, відповідно, коштує набагато дорожче.

Всі перераховані вище переваги гімалайської солі — не вигадка маркетологів.

Це чиста правда, але не поспішайте бігти в магазин за красивими баночками з рожевою сіллю. Незважаючи на всі свої характеристики, особливої користі для здоров’я вона не несе. Клінічних підтверджень того, що гімалайська сіль краща за звичайну немає, і, найімовірніше, не буде.

Звідки взялася гімалайська сіль?

Рожеву Гімалайську сіль добувають тільки в регіоні Пенджаб у Пакистані в 300 км від Гімалаїв. Її видобувають вручну, потім просушують. Найчастіше у продажу ця сіль крупнокристалічна, але буває і дрібною.

Особливий рожевий відтінок кристалів солі забезпечують домішки, зокрема, оксид заліза. У Гімалаях є і більш темна сіль, її називають чорною, крім незвичайного кольору вона відрізняється не найприємнішим запахом через сірководень.

Звичайну, не Гімалайську рожеву сіль добувають у різних країнах.

Що може сіль з Гімалаїв?

Речовини, які містяться в рожевій гімалайській солі, корисні для здоров’я.

У численних публікаціях йдеться про те, що така сіль знижує рівень холестерину і цукру, благотворно впливає на рН, покращує сон і навіть лібідо.

Але даних про клінічні дослідження, які б це підтверджували, немає.

Причина проста. Рекомендована норма споживання солі — чайна ложка на день.

На 95−98% гімалайська сіль, як і звичайна, складається з хлориду натрію. Тому якщо вживати її в межах норми, жодної відчутної користі від додаткових корисних речовин у складі отримати не вдасться.

Перевищувати ж денну норму медики забороняють. Тому що сіль — це сіль. Навіть гімалайська.