Людина як вид має безперешкодний доступ до їжі лише останні 200–300 років. До цього тисячами років еволюції було закладено найважливіший механізм виживання – шукати їжу та вживати її у великій кількості після періоду голоду для відновлення. Це те, що зробило наш вид здатним переживати голод.
Плюс до всього, бажання вживати різноманітну їжу ще й гарантує надходження різноманітних макро- і мікронутрієнтів. Про те, що білок міститься в м’ясі, вуглеводи в овочах зараз ми дізнаємося з гуглу, а умовна печерна людина просто повинна була хотіти їсти й те, й інше, щоби вижити. А якщо це, наприклад, фрукт, який упав із дерева, у якому почалися процеси бродіння й він став ще солодшим, то до такої «калорійної бомби» буде особливе тяжіння, адже в ній багато цукрів, які дають таку необхідну енергію.
З психологічного боку, для людини їжа може бути єдиним способом емоційної регуляції, особливо негативних емоцій. Поїсти – це природний спосіб заспокоїтися, знайомий нам із дитинства. Саме тому обмеження калорійності їжі або певного типу продуктів (останні років 10 у тренді страх вуглеводів), накладене на природне почуття голоду, серйозно збільшує шанси на переїдання.
Ми всі іноді переїдаємо, опиняючись на святковому застіллі, де є різноманітні страви, кожну з яких хочеться скуштувати. Або коли поруч сидять родичі, які запитують, коли заміж, тут і звичайне олів’є прийде на допомогу, аби хоч якось себе підтримати. Або коли опиняємося в новій країні й хочемо через кулінарний досвід із нею познайомитися. Або коли їжа стає частиною ритуалу «той самий фільм + то саме морозиво». І це ОК – це норма. За відсутності обмежень та/або дій, спрямованих на те, щоби «відпрацювати» або «позбутися» від їжі після переїдання, воно буде скомпенсовано тривалим відчуттям ситості та інтуїтивним вибором меншої порції під час наступного прийому їжі.
Головний прояв компульсивного розладу харчової поведінки – втрата контролю над апетитом. Навіть коли людина усвідомлює, що переїдає, вона не має сил зупинитися.
Переїдання стає проблемою, коли людина системно й постійно переїдає. Коли з вечора п’ятниці до понеділка в неї немає ніяких інших способів проводити час, регулювати емоції, піклуватися про себе. Також це стає проблемою, коли таке переїдання має характер нападів і стає схожим на запої.
Запідозрити компульсивне, або нападоподібне переїдання (Binge Eating Disorder) можна, якщо в людини трапляються епізоди переїдання не менше 3 разів на тиждень протягом не менше, ніж 3 місяців. У ці епізоди за кілька годин людина може з’їсти такий обсяг їжі, який не змогли б з’їсти більшість інших людей протягом того самого часу за таких самих обставинах.
Головний прояв компульсивного розладу харчової поведінки – втрата контролю над апетитом. Навіть коли людина усвідомлює, що переїдає, вона не має сил зупинитися.
Це найпоширеніший розлад харчової поведінки, він зустрічається у 3–5 разів частіше, ніж нервова анорексія й нервова булімія. При цьому він часто непомітний, оскільки не має такі драматичні наслідки для здоров’я, як булімія чи анорексія. Цей розлад однаково характерний як для жінок, так і для чоловіків, на відміну від нервової анорексії та нервової булімії, на які частіше страждають жінки.
За оцінкою Національної асоціації розладів харчової поведінки США, від 3% до 5% жителів США схильні до цього захворювання. Подібна статистика й у багатьох європейських країнах.
Важливо підтвердити, що в людини немає компенсаторної поведінки після епізоду переїдання – тобто вона не викликає після цього блювоту, не вживає проносні та не виснажує себе тренуваннями на наступний день, як це роблять люди з нервовою булімією. Люди з компульсивним переїданням так само втрачають контроль над їжею й переживають дуже сильний дистрес через свій стан. При цьому вони необов’язково переймаються через свою вагу та образ тіла, на відміну від людей з анорексією та булімією.
Зазвичай для клієнтів із нападоподібним переїданням характерне раннє статеве дозрівання, що викликає безліч суперечливих почуттів у підлітка, для якого світ – і так непросте місце для існування. Часто в цей період з’являється перший досвід харчових обмежень, нерідко він успішний: людина обмежує харчування й худне, хоча це може бути пов’язано із фізичним ростом підлітка, а не із самою дієтою.
Згодом життєві обставини можуть скластися так, що людина, наприклад, змінює роботу й не має можливості повноцінно харчуватися або не може скинути вагу після вагітності чи просто «починає нове життя з понеділка» за допомогою обмежень. І тут починається нова дієта, але цього разу вона не настільки успішна, якою була вперше. Більшість людей обмежувальна дієта веде до нападів голоду, (окрім того, невеликого відсотка генетично схильних до анорексії, у кого голод викликає ейфорію та прилив сил). А напади голоду призводять до подальшого переїдання. Якщо при цьому людина не володіє іншими способами або навичками справлятися з напругою та власними емоціями, окрім як за допомогою їжі, то, найімовірніше, у неї розвинеться компульсивне переїдання.
Необов’язково. Наприклад, якщо людина переїдає тільки на вихідні, то короткочасний гіперкалорійний раціон може не призводити до набору ваги.
Проте він може впливати на психологічний стан, викликати тривожність, депресію, низьку самооцінку й самоізоляцію через сором, що призводить до самотності як результату.
Також переїдання може впливати на гормональний фон через сильні стрибки глюкози та інсуліну й може порушувати природні ритми сну й неспання. Якщо цикл «обмеження – переїдання» запущений і це призвело до набору ваги, то можливі асоційовані з ним стани. Такі як: інсулінорезистентність, цукровий діабет, високий кров’яний тиск, серцеві захворювання, остеоартроз (захворювання суглобів), апное (зупинка дихання під час сну).
До спеціаліста варто звернутися, коли переїдання відбувається регулярно та впливає на якість життя. Бажано, щоби це був психотерапевт, який співпрацює з лікарем-дієтологом чи нутриціологом.
Один зі способів вийти з циклу «переїдання – обмеження» – навчитися ефективно обробляти емоції. Емпіричні підходи до лікування спрямовані на виявлення взаємозв’язку думок, емоцій і поведінки. Вони також допомагають людям навчитися зменшувати напади переїдання, одночасно справляючись зі складними емоціями, наприклад, із тривогою й виною, позбавляючись від тривожних подій і досліджуючи власні психічні стани.
Інші підходи, як психодинамічна й міжособистісна терапія, можуть допомогти людям вивчити зв’язок між емоціями й поведінкою щодо їжі, а також зрозуміти, як стосунки всередині та зовні терапії впливають на симптоми нападів переїдання.
Copyright © 2024 - Kert All rights reserved
